Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 108" Дніпровської міської ради

 


"А память священна..."

Сценарій позакласного заходу до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників

 

ТЕМА: «А ПАМ'ЯТЬ СВЯЩЕННА…»

 

Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни  та про визволення України від німецько-фашиських загарбників, здійснити демонстацію архівних документів періоду Україна в ІІ світовій війні, вшанувати память загиблих визволителів; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, вміння коментувати події, спияти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

 

Оформлення:

1. Надписи:

                    6.11.1943 р. — визволення Києва.

                  28.10.1944 р. — завершення визволення України.

2. Стіл, а на ньому — рушник, свічка, калина, фотографії  загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.

 

Обладнання: ПК, проектор

 

Форма проведення: урок пам”яті

 

Звучать пісні та музика тематики  Великої Вітчизняної війни.

 (на фоні мелодії)

 

Викладач.                                   Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли либонь ви ворога здолати.

 

Вступне слово викладача. Шановні учні! Шановна молодь! Шановні молоді громадяни України! В ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам'ять про тих ,хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Сьгоднішні урок пам'яті «А пам'ять священна…»ми присвячуємо 66-тій річниці визволення України від німецько-фашиських загарпників. Линемо синіською памяттю в минуле і згадаємо про наших визволителів. Одним з таких визволетів був еаш земляк, учасник Великої Вітчизняної війни – Кутковий Олександр Васильвович.

 

Пісня «Моя Україна»

На фоні пісні та музики тематики  Великої Вітчизняної війни.

 

Протягом 17 липня – 22 вересня 1943р. радянські війська здобули перемогу на Курській дузі, вийшли на землі України і провели ряд наступальних операцій на Лівобережжі, вийшли до р.Дніпро, найбільшої та найскладнішої перешкоди для наступаючих військ в Україні.

  1 учень. 66 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

        Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік. З приходом фашистів у жовтні 1941 року для населення Лебединщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтрілу, шибениця чи катування. За час свого перебування в Лебедині фашисти закатували 486 чоловік, 3356 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Згорілі середня школа №1, де потім у тому згарищі окупанти розмістили табір смерті радянських військовополонених.

       У лісах Лебединського району діяв партизанський загін К.Карпов, місцеве підпілля очолив М.Роєнко, а секретарем підпільного обкому партії став С.Антонов.

       Перше визволення прийшло до Лебединщини 23 лютого 1943 року. Та сили були нерівними ворог пішов у наступ і вже 10 березня довелося залишити Лебедин радянським військам. Остаточно день визволення Лебедина настав 19 серпня 1943 року, коли частини 40-ї Армії під командуванням генерала – полковника Москаленка звільнили місто.

       Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 16-стали Героями Радянського Союзу, а наш земляк із Малого Висторопа Маршал бронетанкових військ П.С.Рибалко удостоєний цього звання двічи.

 

Учень 2.               Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                              Чому і як жеве у нас незнаний бій?

                              Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                              І день той в пам'яті тримаємо своїй.

 

Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.

 

      Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.

     Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.

 

3-й учень. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З лис­топада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Ра­дянського Союзу.

 

4-й учень.                                       Згадую рік сорок третій,

Юність солдатську свою,

Що пронеслась на лафеті

В смертнім, кривавім бою.

 

Бачу Славутича кручі,

Мінами зритий плацдарм,

В лозах окопи сипучі...

Чую могутній удар.

 

Хвилі, що гупає глухо

В берег невпинно, щомить...

Глухнуть від вибухів вуха,

Серце в напрузі щемить.

 

Чую, як гнівом клекоче

Грізний слов'янський потік,

Ворога скинути хоче

З круч непокірних навік.

 

Силу усяк відчуває

Сивого батька — Дніпра —

І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»

 

5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобереж­ній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.

          У результаті великих боїв радянські війська при звільнен­ні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь- Шев­ченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 диві­зій противника.

 

6-й учень.                                Хто з нас уцілів і душею не вмер,

У кого ще в серці не смеркло,

Той давнішню пам'ять шанує й тепер

Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.

 

...Стогнала земля від снарядів і мін,

Розорана сотнями танків,

Та раптом фашистам історії дзвін

Прорік западню на світанку.

 

Могутнім кільцем Українські фронти

Затисли залізну армаду,

І ордам фашистським ніде не пройти,—

Жахає їх тінь Сталінграда.

 

Не стали здаватись в полон вороги,—

Відкинули наш ультиматум...

І громом озвались Дніпра береги,

Коли «загорлали» гармати.

 

 Викладач. Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став ви­рішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, вна­слідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севасто­поль.

 

5-й учень. У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні  1944 року була проведена Східно- Карпатська наступальна операція. 8 жовт­ня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — се­лище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовт­ня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучас­них кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

 

                        Учень 1: І знов біля братської тихо стою,

                                       І с погад приходить, мов тихе зітхання,

                                       Пливе, наче вічність, здобута в бою,

                                       Хвилина мовчання…

                        Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,

                                      Пронизує пам'ять скурбота прощання,

                                      І сумно згасає і тепло сплива

                                      Хвилина мовчання…

                        Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,

                                      І роки надій, перемог, сподівання,

                                      І серце сльозою нараз опече

                                      Хвилина мовчання…

                        Учень4: Встають побратими, відважні бійці,

                                      І знов закіпає Та битва остання…

                                      Вона, як сивина, вона, як рубці,

                                      Хвилина мовчання…

 

Хвилина мовчання

Звучить тихо пісня «Журавлі».

                                    

Викладач.                               Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

 

Пісня «Травневий вальс»

                                                                                                            

 

 

Заключне слово викладача. Підведення підсумку позакласного заходу.

1 учень. 66 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

        Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік. З приходом фашистів у жовтні 1941 року для населення Лебединщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтрілу, шибениця чи катування. За час свого перебування в Лебедині фашисти закатували 486 чоловік, 3356 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Згорілі середня школа №1, де потім у тому згарищі окупанти розмістили табір смерті радянських військовополонених.

       У лісах Лебединського району діяв партизанський загін К.Карпов, місцеве підпілля очолив М.Роєнко, а секретарем підпільного обкому партії став С.Антонов.

       Перше визволення прийшло до Лебединщини 23 лютого 1943 року. Та сили були нерівними ворог пішов у наступ і вже 10 березня довелося залишити Лебедин радянським військам. Остаточно день визволення Лебедина настав 19 серпня 1943 року, коли частини 40-ї Армії під командуванням генерала – полковника Москаленка звільнили місто.

       Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 16-стали Героями Радянського Союзу, а наш земляк із Малого Висторопа Маршал бронетанкових військ П.С.Рибалко удостоєний цього звання двічи.

 

 

Учень 2.               Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                              Чому і як жеве у нас незнаний бій?

                              Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                              І день той в пам'яті тримаємо своїй.

 

Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни.

 

      Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.

     Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.

 

3-й учень. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З лис­топада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Ра­дянського Союзу.

 

 

4-й учень.                                       Згадую рік сорок третій,

Юність солдатську свою,

Що пронеслась на лафеті

В смертнім, кривавім бою.

 

Бачу Славутича кручі,

Мінами зритий плацдарм,

В лозах окопи сипучі...

Чую могутній удар.

 

Хвилі, що гупає глухо

В берег невпинно, щомить...

Глухнуть від вибухів вуха,

Серце в напрузі щемить.

 

Чую, як гнівом клекоче

Грізний слов'янський потік,

Ворога скинути хоче

З круч непокірних навік.

 

Силу усяк відчуває

Сивого батька — Дніпра —

І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»

                                                                                                  

5-й учень. Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кіл ька разів. У боях на Правобереж­ній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.

          У результаті великих боїв радянські війська при звільнен­ні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь- Шев­ченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 диві­зій противника.

 

6-й учень.                                Хто з нас уцілів і душею не вмер,

У кого ще в серці не смеркло,

Той давнішню пам'ять шанує й тепер

Про Корсунь-Шсвчснківське пекло.

 

...Стогнала земля від снарядів і мін,

Розорана сотнями танків,

Та раптом фашистам історії дзвін

Прорік западню на світанку.

 

Могутнім кільцем Українські фронти

Затисли залізну армаду,

І ордам фашистським ніде не пройти,—

Жахає їх тінь Сталінграда.

 

Не стали здаватись в полон вороги,—

Відкинули наш ультиматум...

І громом озвались Дніпра береги,

Коли «загорлали» гармати.

                 

 Викладач. Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став ви­рішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, вна­слідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севасто­поль.

 

5-й учень. У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні  1944 року була проведена Східно- Карпатська наступальна операція. 8 жовт­ня було звільнено від фашистів останній населений пункт України — се­лище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовт­ня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучас­них кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

 

                        Учень 1: І знов біля братської тихо стою,

                                       І с погад приходить, мов тихе зітхання,

                                       Пливе, наче вічність, здобута в бою,

                                       Хвилина мовчання…

 

                        Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,

                                      Пронизує пам'ять скурбота прощання,

                                      І сумно згасає і тепло сплива

                                      Хвилина мовчання…

 

                        Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,

                                      І роки надій, перемог, сподівання,

                                      І серце сльозою нараз опече

                                      Хвилина мовчання…

 

                        Учень4: Встають побратими, відважні бійці,

                                      І знов закіпає Та битва остання…

                                      Вона, як сивина, вона, як рубці,

                                      Хвилина мовчання…

 

Хвилина мовчання

Звучить тихо пісня «Журавлі».

                                    

Викладач.                               Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

                                                                                                                  С. Савон

 

Заключне слово викладача. Підведення підсумку позакласного заходу.

Like it